Соціалогічне дослідження засвідчило, що по популярності радіо "Миколаїв " посідає 4 місце серед існуючих в Миколаєві FМ радіостанцій ( їх 9). Радіо "Миколаїв" забезпечує мовлення практично для всіх вікових і фахових категорій населення. 50% ефірного часу займає музика, 50 % - текстові передачі. Кожної години в єфір виходть 5-и хвилинний випуск новин "Новини звідусіль". Щоденний час інформаційних передач становить 4 години.

В ефірі радіо "Миколаїв" суспільно-політичні, художні, освітні, спортивні, музичні передачі у т.ч. "Автосвіт", "Горяча лінія", "Влада інформує", "Українська перспектива", "Ретрокумири", "Ваше здоров'я".

Радіо "Миколаїв" працює в інтерактивному режимі.

Радіо "Миколаїв" щорічно збільщує обсяги рекламних послуг.

І. Матвєєв , головний редактор радіо «Миколаїв» 2009 р.

"П'ятий формат радіо "Миколаїв"

 

...Пройшла чутка: «Степан і Гросман створюють нове радіо».

(На той час генеральний директор телерадіокомпанії Степан

Дацюк і головний редактор телеканалу «Миколаїв» Валерій

Гросман).

Зараз важко сказати хто і що запропонував у сенсі створення

нового підрозділу, але, як кажуть, «процес пішов» і ми, праців-

ники обласного радіо з цікавістю і деяким острахом чекали на-

родження свого конкурента у межах рідної телерадіокомпанії.

І ось генеральний зібрав усіх радійців у себе в кабінеті та

оголосив: «Скоро в ефір вийде нове радіо – радіо «Миколаїв».

Будете усі на нього працювати». Але доля розпорядилася інак-

ше. Вдалося «вибити» штати для новоствореної редакції, і пра-

цювати на радіо «Миколаїв» судилося лише мені. Відбулося це

через два роки з часу його виходу в ефір.

Після лютого 1995 року можна було спостерігати таку кар-

тину: по телерадіокомпанії з першого на другий поверх і на-

впаки пересуваються декілька працівників радіо «Миколаїв»

В середині 90-х років вже розпочався процес створення

комерційних FM радіостанцій, програми яких, як, до речі,

і зараз, не відрізнялись різноманітністю та інформаційним

наповненням. До того ж FM-й ефір здебільшого не був укра-

їномовним.

Перші місяці роботи радіо «Миколаїв» показали, що ця тен-

денція захопила і нову редакцію. Жодної наради у генерально-

го директора С.М. Дацюка не обходилось без нагадування про

необхідність дотримування державою визначених жанрових і

мовних параметрів.

І коли в кінці літа 1997 року мені, на той час старшому редак-

тору обласного радіо «Бузька хвиля», була запропонована по-

сада головного редактора радіо «Миколаїв», я попросив добу

на роздуми, бо знав: починати треба, перш за все, з вирішення

проблем і проблем чималих.

І ось, я – головний редактор радіо «Миколаїв». Знайомлюсь з

колективом. Він молодіжний. Це добре. Але у цьому є і склад-

нощі. У всіх, окрім редактора Андрія Тюренкова (він працював

вже на телебаченні), малий досвід роботи.

Дуже велика проблема з приміщеннями і технічним забез-

печенням. Редакції виділено дві кімнати площею до 20 кв. м.

Одна під кабінет на всіх 7 редакторів, а друга – під студію,

вона ж і монтажна. Кабінет головного редактора – мовна сту-

дія (акваріум) – у перервах між прямими ефірами. Працюємо

на плівці і допотопних магнітофонах виробництва 60-х років,

котрі списані у київській студії та передані нам. Плівка поганої

якості і хоча музичний редактор Оксана Полякова, звукоопера-

тори Олена Киба і Оксана Павлюк майстри екстракласу: блис-

кавично ріжуть, клеять плівку, монтують матеріал, вона, клята,

нещадно сиплеться, рветься у самому відповідальному місці і

в самий відповідальний момент.

В ефірі панують російськомовні передачі, проскакує відверта

«дешева» попса і майже немає української пісні. Бесіди у пря-

мому ефірі тривають до 60 хвилин.

Збираю колектив і кажу: «Треба змінювати систему робо-

ти». У відповідь відчуваю неприйняття і підспідку ворожість

– «Прийшов з обласного радіо вчити нас… А ми такі модні і

сучасні». А я сам такий і чудово розумію, що треба створювати

новий, не класичний тип радіо, конкурувати.

Даю собі і колективу паузу у декілька тижнів, щоб спільно

виробити певний формат мовлення. Відчуваю: ми однодум-

ці у тому, що треба зробити цікаве, конкурентноспроможне

радіо. А шляхів досягнення цього дуже багато. На який ста-

немо?

Степан Маркович Дацюк пропонує: «Для посилення твоєї

позиції приймемо на посаду старшого редактора Людмилу Че-

чельницьку. Вона працювала на обласному радіо, робила цікаві

передачі. Прямі ефіри її стихія». На тому і порішили.

Знову збираються редактори. Хто що надумав? Як будемо

жити далі? Пропозиції, суперечки… Приходимо до спільної

думки, що нам під силу не 7, а 9 годин мовлення без зміни

штатного розкладу, а тривалість прямих ефірів треба скороти-

ти з 60 до 45 хвилин. Це зробить ефір більш динамічним. До

керівництва телерадіокомпанії звернулись з проханням виділи-

ти приміщення під мовну студію, кабінет головного редактора

і ще одну кімнату для редакторів.

Генеральний директор С.М. Дацюк погодився і незабаром у

нас черга новосіль.

Складніше було з веденням ефіру виключно української мо-

вою. Якщо для редакторів Оксани Гросман, Інги Савицької,

Андрія Тюренкова це не було проблемою, то для музичних

редакторів Оксани Полякової та Анатолія Жукова це, здава-

лось, була нездоланна перешкода. Згодом ситуація змінилася.

З редакторським складом у групових і індивідуальних занят-

тях стали працювати викладачі української мови з вузів Ми-

колаєва і проблему ведення ефіру українською мовою було

вирішено остаточно.

Після виходу на другий формат мовлення виникла гостра

проблема технічного забезпечення роботи радіо «Миколаїв».

Із зупинкою Шосткінського хімічного комбінату «Свєма» по-

стачання магнітофонної плівки припинилося. Вирішили ви-

вчити досвід тих, хто вже працює на основі нових технологій.

Завітали до колег з Херсонської держтелерадіокомпанії, де з

1992 року працює FM радіостанція «Таврія». Ознайомились

також з роботою комерційної FM радіостанції «Авторадіо».

Після цього дійшли висновку: треба негайно переходити на

комп’ютерні технології.

Але де їх, комп’ютери, взяти? На звернення до керівництва

телерадіокомпанії одна відповідь: «На це немає коштів».

Тоді звернулись до тих, з ким плідно і довготривало співпра-

цювали над створенням спільних програм і отримали від них

у тимчасове користування 3 комп’ютери, новий пульт у студію,

мікрофони, систему телефонного зв’язку для ведення прямих

репортажів «SENAO». Це дало можливість відмовитись від

магнітофонів, плівок і перейти на комп’ютерні технології, котрі

першими засвоїли музичний редактор Анатолій Жуков, операто-

ри комп’ютерного набору Андрій Сарженюк і Денис Федотов.

В цей же час відбулися зміни у колективі. Виїхали у Німеччи-

ну на постійне місце помешкання редактори Оксана Гросман

та Оксана Полякова. До Севастополя переїхав Анатолій Жуков.

В редакції стали працювати нові люди: редактори Неллі Тол-

мач, Алла Шевченко, Анна Маличенко, звукооператори Наталя

Кірпільова, Альона Матієнко, Дмитро Берестовий.

У 2004 році радіо «Миколаїв» вийшло на 3-й формат. Це час

роботи 12 годин на добу (без змін штатного складу). Трива-

лість прямих ефірів зменшилась до 25 хвилин. З’явилась вели-

ка кількість заставок, стали проводити більше інтерактивних

передач.

Але зміни відбувались не тільки на радіо «Миколаїв». По-

більшало конкурентів. Це 10 FM радіостанцій у Миколаєві і се-

редньохвильовий одеський «Маяк» з потужним передавачем.

Тоді стали готуватись до переходу на наступний, 4-й формат.

І ось, ми вже працюємо 15 годин на добу. За цей час в ефір ви-

ходять 14 випусків «Новин». Радіо «Миколаїв» повністю тран-

слює усі передачі, підготовлені нашими колегами з обласного

радіо «Бузька хвиля». В ефірі десятки, а точніше 34, різнома-

нітних програм, у т.ч. «Влада інформує», «Гаряча лінія», «Жін-

ка», «Автосвіт», «Ретрокумири» і т.д.

Колектив працьовитий, ініціативний та згуртований. Як го-

ловний редактор, взяв за правило: ніколи не нав’язувати ко-

лективу свої ідеї. Шляхом кропіткої роботи підвожу людей

до розуміння необхідності вирішення проблеми. Тоді вони у

своєму колі усе це обговорюють та пропонують: «А давайте

зробимо…» Давайте…

Ось і підійшли ми на 14 році існування радіо «Миколаїв» до

переходу на 5-й формат. Передбачає він, перш за все, збільшен-

ня інформаційної складової мовлення (зрозуміло, у рамках іс-

нуючої ліцензії).

Для цього приступаємо до створення «Енциклопедії цікавих

людей Миколаївщини». Задумка така: відібрати декілька сотень

найцікавіших співрозмовників, фахівців з різних галузей люд-

ської діяльності та залучити їх до роботи на нашому радіо.

Працюємо над новими заставками, збільшуємо обсяг вітчиз-

няної музики в ефірі.

Але існує одна хронічна проблема, котру не вирішити влас-

ними силами. Важко сказати з яких міркувань, при заснуванні

радіо «Миколаїв» була взята для експлуатації середньохвильова

частота – 1,377 МГц. Це добре для мешканців області, бо мають

змогу нас чути, але погано для миколаївців, адже якості прийо-

му перешкоджає робота промислових та побутових приладів.

З часу призначення на посаду генерального директора те-

лерадіокомпанії Олександра Олександровича Митрофанова,

палкого прихильника технічного переозброєння і розширен-

ня зони теле- та радіомовлення, п’ять разів подавали заяви на

участь у конкурсі для здобуття FM частоти… Але… На жаль,

інформаційна політика держави, вочевидь, поки що не перед-

бачає першочергової підтримки власних і, особливо регіональ-

них, засобів масової інформації. Перевага на конкурсах була за

комерційними структурами.

Що далі? Впевнено кажемо – 5-й формат. А про FM частоту

будемо мріяти у снах під Новий рік. Кажуть, іноді ці мрії здій-

снюються.