25 .08. 2009 року

Пейзажист 2 половини 19 століття Михайло Костянтинович Клодт.

Пейзажі цього художника досконалі за технікою і сповнені любові до Батьківщини. Він став одним із кращих пейзажистів 2 половини 19 століття. Його ім”я — Михайло Костянтинович Клодт. Художня майстерність майбутнього митця формувалася під впливом найвідоміших вчителів того часу. Михайло мав стати військовим інженером. Але любов до живопису виявилася сильнішою. Навчання молодого Клодта в Академії мистецтв тривало успішно. І його успіхи не забарилися позначитися на житті. Головним завданням пансіонерства було удосконалення майстерності живопису. Але Михайло Клодт надзвичайно сумував по батьківщині.

Відомий художній критик того часу Прахов вважав, що розквіт російського пейзажу того часу пов”язаний з переходом на суто національні ланки. В постійній експозиції Миколаївського художнього музею імені Верещагіна — дві картини Михайла Клодта. Пейзаж і Літній пейзаж з коровами. Згодом Михайло Клодт пристав до товариства пересувних виставок. Художник розділяв частково їх ідеї і почав працювати в їх руслі. Але цей час приготував митцю випробування. Художник почувався надзвичайно складно в моральному плані. Клодт через деякий час покинув товариство пересувних виставок, але брав участь в його деяких заходах. Дві картини Михайла Клодта розповідають нам не тільки про надзвичайну майстерність автора, а і про його нескінчену любов до свого краю, до Батьківщини, до людей. Пейзажі Клодта — справжні шедеври колекції Миколаївського художнього музею імені Верещагіна.

28.07.2009
Сергій Арсентійович Виноградов. Картина “В домі”

Мистецтво рубежу ось вже понад сто років приваблює не тільки глядачів, а і мистецтвознавців. Всі секрети творчості митців того часу — не розкриті. І одне із найяскравіших імен серед них — Сергій Арсентійович Виноградов. 10 років навчання в училище дали майбутньому художнику чимало. Адже його наставниками були справжні зірки мистецтва. Після закінчення училища Віноградов вирішує удосконалити свої вміння і знання — він поступає до Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі. Того часу Сергій Арсентійович зазнає певних проблем, зокрема, матеріальних Складно переоцінити вплив Виноградова на мистецтва рубежу, яке формувалося якраз в ті часи.

10 років своєї творчості — останнє десятиліття 19 сторіччя Виноградов присвячує побутовому жанру. Творчість Виноградова того часу характеризує злиття двох, часто навіть суперечливих засад. Втім саме цього часу були написані і кращі його роботи в жанрі інтерьєру і пейзажу.

Особливість творчості Виноградова було вміння якось особливо відобразити колір і світло. Саме в цей час — в 1909 році художник пише свій відомий твір — “Влітку”. В 1912 році Академія мистецтв надає Сергію Виноградову звання академіка. А наступного — 1913 він створює свій шедевр, який зберігається в Художньому музеї імені Верещагіна. Це картина “В домі”. Особливість цього твору ще і в тому, що художник поєднав, знову ж таки, два жанри — пейзаж і інтерьєр. Треба сказати, що протягом п”яти років Виноградов ще не одного разу напише картину під назвою “В домі”. Втім всі вони будуть різними.

Сергій Виноградов залишив по собі цікавий творчий спадок - мистецтвознавці і досі досліджують його. Але головне — йому був притаманний талант — вабити глядача, дарувати йому таємницю творчості, спілкування з магією живопису.

30.06.2009

 

Талановитий художник та педагог Кіріяк Костанді.

 

З ім”ям цього художника пов”язане виникнення, саме існування і розвиток художньої школи півдня України. Неможливо назвати кількість його учнів, а тим більше — послідовників. Але в історії він залишився не тільки як талановитий педагог, один із засновників Одеського художнього музею, очільник товариства південно-руських художників. В історії він залишився найперше як художник. Його ім”я — Кіріяк Костанді. Вже тоді його роботи вирізнялися неабияким талантом і навіть були відправлені до Санкт-Петербургу, в Академію мистецтв.Незважаючи на те, що навчатися було складно, Кіріяк Костанді подолав це і отримував художню освіту. В Санкт-Петербурзі він затримався на цілих 10 років.

Сам Ілля Рєпін високо оцінив одну із перших студентських картин Кіріяка Костанді - “У хворого товариша”. Талант тоді молодого митця був настільки непересічним, що його відзначало багато досвідчених майстрів пензля. Кіріяку пропонували залишитися в Петербурзі. Його талант знайшов би там свою реалізацію. Але він залишився вірним своїй батьківщині.

На півдні Костанді став у витоків нової художньої школи. Він помножив знання, отримані в Петербурзі, на особливий колорит півдня. В основу лягло імпрессіонистське бачення світу.

В Миколаївському художньому музеї імені Верещагіна зберігається картина Кіріяка Костанді “Самотній”. Після написання цієї картини Кіріяк Костанді ще неодноразово повертається до теми самотності. Хоча в житті його назвати самотньою людиною навряд чи можна було. У нього була велика родина. Втім образ похилого одинака ним був втілений ще кілька разів.

Кіріяк Костанді в Одесі реалізував не тільки свій художній талант.

Він був педагогом, директором музею. Багатодітним батьком. На творчість якраз залишалося не так багато часу, як хотілося.

 

У художника настає складний час. Він хворіє і все менше може приділяти увазі улюбленим справам. В 1921 році Кіріяка Костанді не стало. Вся Одеса, його численні учні осиротіли.

: Сьогодні в Одесі ім”я Костанді носить Дитяча художня школа №1. Минулого року за ініціативи губернатора засновано муніципальний конкурс імені Костанді. Але одним із головних пам”ятників митцю є існування південної художньої школи, послідовниками якої є чимало художників, в тому числі і з Миколаєва. І безумовно — його картини, Одна із яких “Самотній” знаходиться серед шедеврів Миколаївського художнього музею імені Верещагіна.

16.06.2009

Лірико-епічний образ рідної України в творах Сергія Свєтославського

 

Художник, про якого йдеться в сьогоднішній програмі, створив новий

лірико-епічний образ рідної України. Без його творчого спадку складно б уявити пейзажний живопис другої половини 19 століття. Його ім”я — Сергій Свєтославський.

Сергія Свєтославського, мабуть, можна назвати українським художником. Адже він і народився на Україні, і здебільшого Батьківщині присвятив свою творчість. Неабиякий талант молодого художника високо оцінили і інші видатні митці того часу — Костянтин Трутовський, Василь Поленов.

Після закінчення художнього училища Сергій Свєтославський повернувся на Україну. Тут він залишиться на все своє подальше життя. Тут він стане і членом Товариства пересувних художніх виставок. І школа, яку майстер отримав під час навчання в Москві, і ідеї товариства пересувних виставок настільки вплинули на Сергія Івановича, що до кінця 80-х років він вже повністю формується як художник. На пейзажах Свєтославського ми можемо бачити різну Україну — але незмінним є її образ — ліричний, романтичний. Навіть тоді, коли до цього додається соціальний аспект. Все одне читається, наскільки художник закоханий у свій край.

В Миколаївському художньому музеї сьогодні зберігається кілька картин Сергія Івановича. Одна з них - “Болото” - потрапила до колекції з Київського музею українського мистецтва в 1961 році. Наступна робота, про яку розповідь, працівники музею і відносять до

100 шедеврів своєї колекції. Це робота “Сільський дворик”.

Наприкінці 19 століття Сергій Свєтославський відправляється до Середньої Азії. Творча мандрівка дала безліч вражень художнику і певним чином вплинула на його манеру писання картин. Варто сказати, Сергій Свєтославський окрім пейзажу показав себе і блискучим майстром натюрморту. Пише здебільшого квіти, які досі радують глядача своєю неперевершеністю. Окремо варто зазначити, що художнику повезло і з тим, що його талант був помічений і високо оцінений ще за життя. Його сучасники знали і купували його роботи, критики схвально відзначали. Висока оцінка художника — увага глядачів до його картин. А вона не стає меншою. Сергій Свєтославський залишив по собі цікавий творчий спадок. Кілька картин із нього представлені в колекції Художнього музею імені Верещагіна. Посідають в них місце гідне справжніх шедеврів.

Відродження шедевру художника-академіка Федора Чумакова

Життя Федора Чумакова теж сповнене багатьох перипетій. На жаль, відомо про художника не так багато, як хотілося. Інтернетівські джерела навіть видають різні дати смерті митця. Хоча всі інші події з цих різних біографій співпадають.

“Зручніше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти у царство Божіє” - ці слова з Євангелія від Матфея стали головною темою великого полотна відомого художника-академіка Федора Чумакова. “Христос та багатий юнак” ось вже понад 60 років зберігається в Миколаївському художньому музеї імені Верещагіна і має багатостраждальну історію.

В Херсоні картина Федора Чумакова “ Христос і багатий юнак” зберігалася в запасниках. Вважали, що вона не підлягає реставрації. І навіть спроба відправити її до Києва на реставрацію виявилася невдалою. 48 років глядач картину не бачив. В Миколаївській колекції вона з 1956 року. Реставрація картини тривала сім місяців. За складну роботу взявся відомий київський реставратор, завідувач кафедри реставрації Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Микола Титов. Програма “Відродження шедеврів”, започаткована нашим художнім музеєм і Миколаївським глиноземним заводом, дала друге життя полотну. Праця була проведена колосальна за обсягом. Картина була врятована. Тепер вона знаходиться в Музичній вітальні музею в постійній експозиції. До речі, картина унікальна не тільки тому, що вернулася практично із небуття до глядача, а і за своєю тематикою.

Федір Чумаков обрав для своєї роботи тему актуальну в середині 19 століття — вибору, який кожен із нас ладен зробити. Вибору між матеріальним і духовним, адже водночас дбати про це неможливо.
Наступними картинами цього циклу стали Розп”яття і Покладання в гроб. Значення цих картин і зокрема тієї, що зберігається в Миколаївському художньому музеї імені Верещагіна, в мистецтві складно переоцінити. Христос та багатий юнак — посідає важливе місце серед християнських полотен. До речі Федір Чумаков здобув собі славу не тільки художника, який пише на Біблейську тематику. Його називали ще російським Греза. За романтичні і чарівні жіночі образи.

В історії нашого художнього музеї імені Верещагіна Федір Петрович Чумаков залишиться автором одного із численних шедеврів, що знайшли свою постійну адресу в Миколаєві, в музейній колекції.

Шедеври реалістичного живопису художника Олексія Івановича Корзухіна.

У кожного митця — свій шлях до мистецтва. Яким би він не бувскладним, художники долають його, так як призначено долею. Митець, про якого мова в цій програмі, - знайшов свою долю, свій шлях. Його ім”я Олексій Іванович Корзухін.

Сама історія, здається, визначила появу такого художника, як Олексій Корзухін. Передумови для цього склалися не за один день, і навіть не за один рік.Втім, це не розв”язало проблем, які вже існували в суспільстві тогочасу. Ані вчорашні кріпаки, а сьогодні вже вільні люди, ані поміщики ніяк не могли пристосуватися до нового життя. До того ж в Росію вже проникли паростки капіталізму.

Випускники Академії воліли писати свої випускні роботи на довільну тему, здебільшого прагнули висвітлювати життя народу. Але в Академії їм запропонували нейтральну і безпечну тему - античної міфологіїНезважаючи на таку ситуацію в мистецькому світі, Корзухін дотримувався тих принципів, які були йому ближчими. Залишився вірним своєму шляху в мистецтві. І навіть в Академії його майстерність не залишилася непоміченою.Артель, до якої належав певний час Олексій Іванович, виявилася недовговічною. Але вона своїм існуванням підготувала засади створення іншого мистецького угрупування. Так з”явилося Товариство пересувних художніх виставок.Два шедевра пензля Олексія Корзухіна зберігаються в нашому Художньому музеї імені Верещагіна. Навіть перебувають в постійній експозиції. Олексій Корзухін був митцем все ж різнобічним. І хоча більшість йогокартин — жанрові, йому були підвладні різні теми і напрямки.

Портрет Руфіна Судковського - найвідоміше і безумовне найталановитіше зображення нашого земляка. І хоча достеменно невідомо, коли, за яких умов, в якому році картина була написана Олексієм Корзухіним, він став яскравою перлиною миколаївського зібрання. Так само як і зворушливий ескіз із обличчями дітей над окрайцем хліба. Шедеври реалістичного живопису із колекції Миколаївського Художнього музею імені Верещагіна.

Микола Костянтинович Реріх в своїх роботах дарує сильні враження та можливість подумати.

Ім”я Миколи Костянтиновича Реріха не треба представляти окремо. Навряд чи є людина, яка б не чула про нього — художника, філософа, теоретика культури, миротворця, місіонера, мандрівника. Миколаївському художньому музею імені Верещагіна — а відтак і нам — пощастило. В його колекції зберігаються роботи Реріха. Вони названі ескізами, хоча одна з них може з повним правом називатися шедевром. Микола Реріх писав на тему Сходу, його філософії і культури. Це було дійсно так. Але це не весь спектр тем і не всі теми митця. За побажанням батька молодий Реріх обрав для себе не тільки карьєру митця. Він вступив до університету в Петербурзі і водночас до Академії мистецтв. Після закінчення став працювати в Імператорському товаристві заохочення мистецтв. Роботу він поєднує з захопленням археологією.

В 1903 -1904 роках Микола Реріх здійснив велике відрядження по великих і давніх містах Росії, де існували пам”ятники архітектури і духовного життя країни. Це були Ярославль і Кострома, Казань і Нижній Новгород, Суздаль і Ростов Великий, Москва, Смоленськ, Псков. Далі — майже детективна історія. А може історія нашої традиційної слов”янської недбалості. На початку століття в Сен-Луісі в Сполучених Штатах зібрана була Всесвітня виставка. Росія для неї передала близько 800 робіт, з яких пензлю Рериха належало близько 75. Більшість з них — були якраз із цієї серії “Давньої Русі” Зрозуміло тепер наскільки цінною є робота, яка зберігається в Миколаївському художньому музеї. Етюд, якому не судилося стати фрагментом можливої картини, але який і сам по собі є повноцінною і надзвичайно цікавою картиною. Тим більше, що Реріх вже в ті часи захоплювався більш стилізованими зображеннями. А ця робота виписана в реалістичному стилі. Можливо, саме це стало передумовою того, що етюд із миколаївського зібрання викликав і викликає таку цікавість митців, мистецтвознавців і шанувальників творчості Миколи Реріха.

Книга, видана в Одесі, розповідає виключно про роботи із колекції нашого художнього музею. Втім, статті із неї говорять і про подвижницьку діяльність великого просвітника. Адже саме завдяки Миколі Реріху ось вже понад 70 років прогресивно налаштовані країни дотримуються Пакта Реріха про культуру, прагнуть духовного розвитку і удосконалення.

Картина “Зруйнована вежа Псковської стіни” Миколи Реріха, яка зберігається в Миколаївському художньому музеї імені Верещагіна, можливо, не дасть вам уявлення про філософські засади життя і творчості майстра. Але вона покаже вам велику любов до рідної землі, яку художник зміг висловити в ній, покаже вам турботу про майбутнє своєї батьківщини, про її долю. Можливо, ми на якусь хвилину подумаємо про свою землю, свій край. Така доля шедеврів — дарувати сильні враження і можливість подумати.